Мараната

«Оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме – тимчасове, а невидиме – вічне» (2 Кор. 4:18).

«З давніх-давен не було чути й не доходило до наших вух, і жодне око не бачило іншого Бога, крім Тебе Котрий стільки учинив би для тих, котрі на Нього покладаються» (Ісаї 64:3).

«Це ті, котрі прийшли з великої скорботи й випрали свій одяг, і вибілили його в крові Агнця» (Об’явл. 7:14).

«Розумні сяятимуть, як світила небозводу, – ті, котрі навернули багатьох до праведності, – як зірки, повік-віків» (Дан. 12:3).

«Після цього я поглянув – і ось величезний натовп, якого злічити ніхто не міг, з кожного народу, покоління, народності й племені. Вони стояли, зодягнені в білий одяг, перед престолом і перед Агнцем, і пальмове віття...

«І я глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним – сто сорок чотири тисячі, які мають Його Ім’я та Ім’я Його Отця, написані на їхніх чолах» (Об’явл. 14:1).

«Твої очі побачать Царя в усій Його красі, – дивитимуться на простори землі» (Ісаї 33:17)

«І ось, на небі стояв престол, і Той, Хто сидів на престолі. Той, Хто сидів, з вигляду був подібний до каменя яшми й сердоліку, а райдуга довкола престолу була подібна до смарагдової» (Об’явл. 4:2, 3)

«Серед його вулиць – і з одного, і з другого боку ріки – дерево життя, що приносить дванадцять плодів, щомісяця приносить свій плід. А листя дерева – для оздоровлення народів» (Об’явл. 22:2).

«Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Кор. 2:9).